Лінощі - двигун прогресу. Визначення, з яким познайомився дуже багато років тому і досі 100% погоджуюсь.

Але зараз маю й друге. Конкуренція - теж двигун прогресу. Це очевидно для бізнесу, для ринку. Але це теж працює на низьких рівнях. Пішли ми до басейну. Коли пливеш на доріжці сам - пливеш аби як. Коли з тобою на доріжці “парочка черепах” - то теж пливеш “аби як”. Але коли тебе починають обганяти “торпеди” (для яких ти є “черепахою”) - то це стимулює покращити себе, свою техніку та намагатись пливти краще.

І те саме стосується роботи. Можу сказати про себе: поки я працював у команді із іншими QA - то мав “мотивацію” показати, що “я щось знаю і щось знаю раніше за інших - тому в мене можна навчитись”. Коли ж останні 4 роки працюю “як єдиний QA у всьому офісі” - де й конкурувати немає з ким - то відчуваю, що “деградація мене проїла, як корозія метал”. Останні три дні на співбесідах допускаюсь таких помилок, про які б 5 років тому й не подумав, що можу допустити.